Матеріали з досвіду роботи вихователя Красніцької О.В.

Важливо пам'ятати, що на кожному віковому етапі соціалізація дошкільника відбувається, головним чином, через гру.

Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.

Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню вона знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціально-емоційної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.   

Проведені дослідження показують, що в іграх сучасних дітей, у зв’язку  із змінами в суспільстві, зростає значення рухливих ігор з правилами, в яких мобілізуються духовні сили дитини в досягненні самостійно висунутих цілей. Правила, що регулюють соціальні відносини в світі, сприяють соціалізації особистості дитини, так як за допомогою правил вона апробує і практикує свій соціальний досвід, що впливає і на зміст, і на якість протікання самостійної гри.  Свідомість своєї самостійності і задоволення стає джерелом дитячої впевненості, комунікативних відносин з оточуючими, становлення соціалізованої  особистості.

Можна зробити висновок, що гра - вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння соціальних відносин, в якому формується і вдосконалюється соціальна активна індивідуальність дитини.

Актуальність запровадження ігрових технологій в педагогічну діяльність викликана з однієї сторони зміною парадигми освіти та нормативними документами. На відміну від традиційної орієнтації освіти на кількісні показники досягнень дитини особистісно орієнтована освіта вимагає приділяти більше уваги тому, чи охоче виконує завдання дитина.

З іншої сторони відомо, що сучасні діти дошкільного віку мають низький рівень вольової регуляції, сприймання, уваги, не сформованості навчальної діяльності. Все це пов’язано з їхніми віковими особливостями.

Єдина мова, яка легко дається дітям - це мова ГРИ. Без гри життя дитини неможливе! Ігрова діяльність впливає на формування довільності поведінки і всіх психічних процесів - від елементарних до найскладніших. В умовах гри діти краще зосереджуються і запам'ятовують, ніж за прямим завданням дорослого.

Повністю очевидно, що гра не просто забавка для дитини, а спосіб пізнати цей світ, навчитися жити в ньому. Адже засобами гри малюк легко засвоює навіть складні дії та поняття. Дитячі ігри задовольняють прагнення малюків до руху, дій, осмислення вражень та набуття важливих умінь та навичок. Гра наповнює їхнє життя змістом, скеровує і регулює поведінку, коригує психіку. Кожна дитина під час захопливої гри змінюється, розкривається і розвивається, виявляє власні прагнення. Дорослому необхідно орієнтуватися на стан дітей, уміти підтримувати їх пізнавальний інтерес. На заняттях важливо залишити місце для випадковості, сюрпризу. Але при цьому бажано здійснювати тематичний підхід до організації розвивально-виховної зайнятості дітей і розподіляти завдання за лініями розвитку.

Гра - провідний вид діяльності дитини. У грі дитина  розвивається як особистість, у неї формуються ті сторони психіки, від яких згодом буде залежати успішність її соціальної практики. Ігрова форма виступає як засіб спонукання, стимулювання дітей до навчання Тому найважливішим завданням педагогічної практики є оптимізація і організація спеціального простору для активізації, розширення і збагачення ігрової діяльності дошкільника.

Гра – найприродніша й найпривабливіша діяльність для дитини. Під час гри в дитини поліпшується настрій, з'являється відчуття радості, задоволення. Тому свої заняття з дітьми раннього віку я проводжу на хвилі зацікавленості.

Гра – це спонтанна, повна радості діяльність дитини, яка відбувається  не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення. Інші доповнення гри – добровільна, необмежена умовами, неповторна, з непередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі гри, вигадана, творча діяльність дитини.

Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання,свої ростові потреби, нейтралізує свої емоційні конфлікти. У неї розвивається фізична сила, моторні вміння, швидкість і точність рухів, координація. У грі її учасники вчаться думати, працювати, творити, набуває досвід в різних ігрових ситуаціях і навіть такий, що допоможе в різних життєвих ситуаціях. Особливо сприятливим для цього середовищем є організовані ігри з правилами, в яких гравці вчаться змагатися, перемагати в ситуаціях якими регулюють правила. Гравці вчаться також контролювати свої бажання, критично оцінювати дійсні обставини гри, додержуватися її правил, що є дуже важливим для морального виховання. В ігрових ситуаціях відбуваються зміни, у гравців формується їхня особистість, їхній характер, розвиваються суспільні риси, як чесна гра, дружнє ставлення один до одного, намагання бути щораз кращим.

Гра творить місток до дійсності, сприяє усуспільненню дитини, її підпорядкуванню ігровій спільності з тенденцією дати особистий вклад для успіху групи.

Доведено, що для ефективного розвитку емоційної сфери дітей необхідно забезпечити певні психолого-педагогічні умови.  Серед них cтворення позитивно-емоційної атмосфери в групі дошкільного навчального закладу, наявність позитивних емоційних стимулів у навчально-виховному процесі, щоб викликати у дитини інтерес, мотивацію. Тоді за короткий проміжок часу вона може зробити значні успіхи, іноді перевершуючи навіть очікувані результати педагога.

Ігрові форми на початку заняття – це оптимальний шлях залучення дітей до навчальної діяльності. З цією метою я використовую ритуали привітання, елементи несподіванки, елементи театралізації, аудиозаписи, в тому числі і технологію Катерини Железнової «Музика з мамою» (додаток 1). У дітей збуджується цікавість, бажання брати участь у спільній діяльності. Замкнуті діти розкріпачуються, мовчуни із задоволенням починають повторювати слова. Діти, які чогось бояться або сором'язливі, стають більш впевненими в собі. І вже через невеликий проміжок часу видно, як діти починають отримувати задоволення від спільної діяльності. Виявляють бажання повторювати вивчене в навчальному процесі в самостійній діяльності, підвищується рівень пізнавальної активності. Діти набагато легше засвоюють навчальний матеріал.

Ігрові форми роблять заняття не тільки продуктивним, а й цікавим. Моменти успіху, які переживає дитина в грі  -  мотивація для подальшого розвитку. Структура мого заняття передбачає ланцюжок різних видів дидактичних ігор – гра-дослідження, гра-тренінг, гра-руханка, тощо (додаток 2)

Велику увагу я приділяю такому чиннику як заохочення грою до наступного заняття.  Стимулювати дитину до навчання можна різними іграми на зняття емоційної напруги – це можуть бути як рухливі, пальчикові ігри, психологічні етюди (додаток 3)

І як результат заняття виходять яскравими і цікавими (додаток 4).

Я пропонує колегам власну систему роботи щодо розвитку емоційної сфери дітей раннього віку засобами ігрових прийомів під час аплікації (додаток 5).

Ігрові вправи підвищують увагу дітей, допомагають засвоїти програмовий матеріал у простій, цікавій формі на тлі позитивних емоцій.