• Підготовка дитини до дитячого садка
• Моменти, що допомагають дитині адаптуватися
• Як запобігти труднощам адаптації
• Як варто і як не варто поводитись батькам під час адаптації
• Як привчити дитину обідати в дитячому садку
• Як привчити дитину спати в дитячому садку

ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДКА 

Перший етап - підготовчий

Підготовчий етап починається приблизно за півроку до безпосереднього відвідування ЗДО.

1. Починаємо з дотримання дитсадівського режиму дня (навіть у вихідні).

2. Включаємо в раціон харчування ті страви, які вживають в садку.

3. Привчаємо:

o одягатися і роздягатися самостійно (з невеликою вашою допомогою звичайно);

o просити про допомогу, якщо щось не виходить;

o їсти ложкою за столом, не гратися з їжею;

o відмовитись від памперсів.

4. У пісочниці вчимо основам спілкування, запрошуємо друзів дитини в гості і ходимо в гості самі.

5. Під час прогулянки ходимо до довколишнього дитячого саду, спостерігаємо за дітьми і вихователями, коментуючи дитині, що відбувається на майданчику: «Вихователь грає з дітьми в якусь цікаву гру. Дивись, всі встали в коло ... А зараз дітлахи вишикувалися парами і пішли на обід в свою групу. І ми з тобою підемо додому обідати. Тобі поки в садок не можна, а скоро і тобі можна буде ходити в нього ».

6. Так як дитина не знає, що таке «садок» і як до нього потрібно ставитися, то завдання батьків - сформувати позитивне ставлення до ЗДО. Також дитині цікаво, а як же там, всередині садка? Адже якщо вона буде знати, що її чекає в стінах цього закладу, то і адаптація пройде менш емоційно. Тому вдома, протягом всього підготовчого періоду граємо в «дитячий садок». Будуємо з будь-якого будівельного матеріалу «периметр» дитячого садка, в ньому «групу», «роздягальню», «спальню». Називаємо все це «дитячим садком». Вибираємо учасників-звіряток: «вихователька», «діти», фігурку самої дитини та ін. Тільки не вибираємо на роль виховательки фігурки агресивних тварин. У грі дотримуємося режимних моментів справжнього садка. Вранці іграшкові тварини приводять до дитячого садка своїх дитинчат, їх зустрічає вихователька. Вони вмиваються, їдять, граються, вирішують різні конфліктні моменти, займаються, гуляють, сплять і т.д., ввечері всіх звірят забирають додому.

7. Ще одна дуже корисна гра - «хованки», в неї варто грати всією сім'єю. У перший час відвідування дитячого садка дитина боїться «пропажі» мами, коли вона йде з поля її зору, а гра створює посил, якщо людина пішла, то вона обов'язково повернеться.

8. Щоб дитина краще засинала в садку в обід, заздалегідь разом з дитиною купуємо дві гарні нічні піжами. Один комплект буде використовуватися під час сну вдома, а другий в садку.

Що не можна робити ні в якому разі - так це лякати дитини дитячим садом і вихователями: «Ось підеш в садок, там вже тебе виховають».

Якщо у вас не було достатньо часу для здійснення підготовчого періоду, то всі перераховані вище методи здійснюємо на другому етапі адаптації.

Другий етап - безпосередньо адаптація

1. Йдемо в садок! Щоранку бажано щоб дитину будила іграшка, яку озвучує мама. Нехай іграшка «побажає» дитині: «Доброго ранку!», розповість, як вона спала і що їй снилося. Нехай навіть дитина весь цей час буде лежати з закритими очима. Іграшка «скаже», що сьогодні буде цікавий і чудовий день. Можна і далі продовжувати діалог від імені іграшки, тоді діти і одягаються охочіше, і вередують менше.

2. Перші 2-3 дні водимо дитиниу тільки на прогулянку зі своєю групою, а це приблизно на 2 години. За цей час вона встигне познайомитися з вихователями та дітьми. Якщо є можливість, то і в вечірній прогулянці бажано теж взяти участь. Дитина повинна бачити, що за всіма дітьми ввечері приходять батьки і вони разом йдуть додому. Звертаємо увагу на те, як радіють мами і тата зустрічі зі своїми дітьми і як радіють дітлахи цій зустрічі. Увечері прогулюється до найближчого садочка і показуємо, що на ніч він закрився, всі люди, які там працюють, пішли додому, і дітлахи зараз теж вдома зі своїми улюбленими батьками, а завтра вранці садок знову відкриє свої двері.

3. У наступні дні першого тижня перебування поступово збільшуємо (покрокову схему вам пояснять фахівці садка), але на денний сон залишати дитину не рекомендується.

4. На другому тижні в перший день теж ще не укладаємо спати. А ось на наступний день забираємо малюка відразу після сну. На третій день забираємо вже після 16-ї години.

5. Вранці в групу наводимо дитину в числі перших, спокійно і довірливо розмовляємо з вихователем. Дитина, бачачи контакт між батьками та вихователями, легше залишиться в садку.

6. Роздягання не затягувати. Перевагу віддаємо тому одягу, який зручно одягати і знімати. Прощаючись із малюком, говоримо, коли за ним повернемося: «Я повернуся, коли ця стрілка зупиниться тут. За цей час ти встигнеш поїсти і погуляти ». Обов'язково стримуємо свою обіцянку. Також можна сказати: «Марина Іванівна обов'язково погодує тебе, укладе спати, погуляє і пограє з тобою і іншими хлопцями, їй можна довіряти». Повторюємо це якийсь час кожен день. Потім швидко, але без поспіху, впевнено і спокійно йдемо, передавши дитину вихователю.

7. Якщо малюк з плачем розлучається з мамою, то краще, якщо перший час в дитячий сад приводити стануть тато, бабуся або няня. З собою з дому можна взяти іграшку, яка також буде «ходити» в дитячий сад, і знайомитися з дитсадівськими іграшками. Маленьким діткам добре в шафці мати сімейний альбом з фотографіями батьків. У цьому випадку малюк в будь-який момент зможе побачити своїх близьких і вже не так тужити далеко від дому. Дітворі постарше даємо з собою ключ, нібито від квартири, де живе вся сім'я, і ​​тепер він єдиний, хто може відкрити і закрити ці двері. Для дитини це гарантія, що його тепер точно заберуть з садка.

8. Увечері приходимо за дитиною в хорошому настрої, з посмішкою, не виявляємо стурбованість, і не з'ясовуємо, чи багато він плакав (це краще з'ясувати у вихователя і не в присутності дитини). Одягаючи говоримо, що дуже скучили за свого малюка і весь час про нього згадували. Хвалимо, за те, що провів час з дітьми в дитячому саду, цікавимося, що встиг зробити: «Мені так подобається, коли у тебе гарний настрій, і ти посміхаєшся. Я тоді радію за тебе ». Якщо є якісь продукти творчої діяльності дитини (малюнки, вироби) і їх можна взяти додому, то обов'язково візьміть, повісьте на стіну і оновлюйте колекцію. Так дитина буде відчувати, що він теж виконує якесь важливе справу, як мама і тато на роботі.

9. Увечері і в вихідні приділяємо дитині більше уваги, граємо в спільні ігри, малюємо, читаємо, гуляємо. Не кричимо, не лаємося, мінімізуємо перегляд телевізора, а краще зовсім виключаємо. Загалом, створюємо дбайливу обстановку для нервової системи малюка. У присутності дитини розповідаємо знайомим з гордістю про те, яка вона доросла, тому що вже ходить в садок. Негативно ж можуть вплинути на адаптацію невтішні розмови про вихователів, дітей групи в присутність дитини. Потрібно зауважити, що адаптація у багатьох дітей проходить відносно легко, і негативні моменти у них йдуть протягом 1-3 тижнів. У інших дещо складніше і довше, близько 2 місяців, після закінчення яких їх тривога знижується.

Але пам'ятайте, якщо дитина не буде відвідувати ЗДО більше 21 дня, доведеться адаптуватися до садка повторно. Тому намагайтеся не робити такої великої перерви у відвідуванні дитячого садка.

МОМЕНТИ, ЩО ДОПОМАГАЮТЬ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ

Безумовно, педагогічні працівники дитячого садка мають фахову освіту, відповідний досвід роботи з дітьми. Вони всіляко допомагають батькам полегшити процес адаптування кожної дитини. Однак провідна роль під час налаштування дитини до входження в нові умови життєдіяльності належить батькам.

Зверніть увагу на моменти, які безумовно впливають на перебіг адаптації, однак є настільки буденними, що інколи про них забуваємо.

Батькам варто повідомити педагогів групи, якими іменами вони зазвичай називають дитину вдома (незалежно від її повного імені). Наприклад, якщо хлопчика звати Сашко, імовірно, що в гру­пі можуть бути ще діти з таким самим іменем. І тоді його почнуть називати на ім'я та прізвище, як-от Сашко Іванов, що для хлопчи­ка буде несподівано, неприродно, незвичайно, адже зовсім він не Сашко Іванов, а Саня, Шурик чи Олесь, а то й Зайчик, Крихітка або Сонечко.

Здебільшого вдома до дитини звертаються по-особливому, всіляко скорочуючи її ім'я. Наприклад, дівчинку на ім'я Наталія називають Талою, Вероніку — Нікою або ж Вікою, Вірою тощо, а Вадима — Вадиком чи Дімою.

Звертання до дитини звичним для неї ім'ям значно полегшує її взаємодію з педагогом, якого вона сприймає зазвичай як «чужу тьотю».

Зняти нервове напруження під час адаптації до нових умої життя дитині допоможе іграшка, принесена з дому. Батькам не варто забороняти дитині брати із собою іграшку. Для дитини вона є певним підтвердженням того, що тут (у групі дитячого садка) її не залишать: її привели, а потім заберуть додому. Пев­ною мірою іграшку, принесену з дому, можна порівняти з клю­чами від нього. Лише слід подбати, аби іграшка не була надто яскравою, великою або незвичайною. Адже в такому разі на неї претендуватимуть також інші діти, а в результаті плакатимуть усі.

Інколи дитина замість іграшки прагне взяти із особою предмет, який «засвідчує» її дорослість, особливо якщо мотивуючи до змін, батьки акцентують увагу на тому, що до дитячого садка йдуть до­рослі діти. У такій ситуації батькам варто подбати про те, щоб обра­ний дитиною предмет був безпечним для неї.

Батьки, готуючи сина до дитячого садка, наголошували на тому, що дорослі ходять на роботу, а діти — у дитячий садок. Тож вранці хлопчик поклав до кишені в'язку ключів, адже він «як тато».

Предмети, що становлять потенційну загрозу, як-от ключі, пе­дагог не дозволить дитині взяти із собою в групу і попросить маму забрати їх. Такі вимоги можуть обурити малюка, що вплине на його подальшу взаємодію з педагогом, зокрема дитина може відмовитися відвідувати дитячий садок.

Допомогти дитині призвичаїтися до нових умов, крім особливої іграшки, можуть також інші речі, принесені з дому в групу дитячого садка.

Улюблена кофтинка, з якою дитина звикла засинати, або ма­ленька подушечка чи навіть тарілочка і ложка, якими вона корис­тується вдома, заспокоюють її, допомагають зберегти впевне­ність, а тому можуть стати дієвими помічниками щодо полегшення адаптаційного періоду.

ЯК ЗАПОБІГТИ ТРУДНОЩАМ АДАПТАЦІЇ

Треба переконати її, що можливість ходити до дитячого садка — це нагорода для кращих дітей, і будь-кого туди не приймають:

• Ти в мене став таким самостійним! Тебе з радістю приймуть до дитячого садка!,
• Як вихователька зрадіє, що в неї буде такий помічник!
• От вихователька здивується, коли побачить, як швидко ти вмієш вдягатися! Навіть не повірить, що тобі лише три роки!

Тут прислужаться розповіді (реальні або вигадані) про те, як мама чи тато, коли були маленькими, ходили до дитячого садка:

• Що вони там робили:

• Який у них був одяг, яка шафка, яке ліжечко;
• Чим, з ким, у що вони гралися;
• Як любили виховательку, з ким дружили;

Якщо у трирічного малюка маємо форму­вати позитивне ставлення до дитячого садка взагалі, то 5-6-річних новачків доцільно готувати до знайомства з конкретною групою дітей і вихователем. Може бути, зустріч з новими людьми і незвичною обстановкою викличе почуття розгубленості і беззахисності навіть у того, хто мріяв про садок. Щоб полегшити старшому дошкіль­нику входження до дитячого садка

• можна організувати йому попереднє заочне знайомство старшого дошкільника з однолітками з допомогою вихователя. Скажімо, хтось із батьків відвідує групу, знайомиться з кількома дітьми, розповідає їм про їхню майбутню подружку, передає від неї привітання та «сюрпризи», а вдома ділиться своїми враженнями про те, які в групі діти, як їх звуть, як вони добре малюють (навіть передає доньці в подарунок кілька дитячих робіт), яка красива і лагідна вихователька і як всі вони чекають Оленку.

• неправильні позиції  батьків

Всі батьки хочуть, щоб їхній малюк полюбив дитячий садок, але про багатьох можна сказати, що вони ніби навмисне прагнуть зробити його покаранням для своєї дитини. До  педагогічних помилок батьків на­лежать:

• розмови про вади дитсад­ка без акценту саме на приємних моментах;
• спроби втлумачити замалій іще для розуміння цього дитині, що ходити до садочка — обов'язок неприємний, але вона мусить, бо так, мовляв, і дорослі ходять на роботу;
• обіцянки забрати до­дому раніше як винагорода за добру поведінку (а чому б не забрати просто тому, що хочеться побути разом з улюбленою донькою і є така змога?);
• пізні вкладання спати і тяжкі вранішні вставання зі сльозами й суперечками. У такому стані дитині все навкруги не подобається, і, зрозуміло, вона не може охоче ходити до садка, який став для неї причиною конфлік­тів і неприємностей.

ЯК ВАРТО І ЯК НЕ ВАРТО ПОВОДИТИСЬ БАТЬКАМ ПІД ЧАС АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ

Життєві ситуації

Іноді виникають ситуації, коли ди­тина вже впродовж трьох-чотирьох тижнів відвідує дитячий садок, батьки впевнені, що підготували її до його від­відування, однак вона не перестає пла­кати і категорично відмовляється йти до дитячого садка. Відповідно ранковий час, коли потрібно збиратися до дитя­чого садка, перетворюється на пробле­му не лише для дитини, а й для батьків і педагогів. Тож батьки навіть починають замислюватися над тим, чи не забрати дитину з дитячого садка або ж чи не змінити дошкільний навчаль­ний заклад. У такому разі варто зачекати. Забрати дитину з дитячого садка чи змінити заклад — нескладно, батьки завжди можуть це зробити. Однак вони мають пам'ятати, що зміна дитячого садка — не най­ліпший варіант розв'язання проблеми, адже в такому разі дитині доведеться знову пройти адаптаційний період, до того ж із самого початку.

Насамперед батькам варто спробувати з'ясувати, чому дитина постійно плаче. У пригоді їм стануть приклади розв'язання подіб­них ситуацій, подані нижче.

У дитини закріпилися негативні емоції саме з приходом у дитя­чий садок. Отже, маємо змінити саме це.

Аналіз: У разі виникнення окресленої ситуації, мамі, перебува­ючи в групі разом зі своєю дитиною, варто уважно поспостерігати за нею, очікуючи, коли вона чимось зацікавиться: грою, заняттям тощо. І саме в цей момент забрати її з групи, силоміць вивести з ди­тячого садка (незважаючи на сльози, ремствування тощо). У такий спосіб негативні емоції дитини поступово закріпляться не з прихо­дом у дитячий садок, а із виходом із нього. Батькам слід попередньо домовитися з педагогом про таку поведінку. Однак не варто очікува­ти миттєвих змін. Звісно, це лише один із варіантів розв'язання та­кої ситуації.

Батьки іншої дитини знають про її бажання мати акваріум із рибками «із хвостиками». Тож попередньо домовившись із педа­гогами, батьки придбали акваріум у групу дитячого садка. У купів­лі рибок й акваріуму дитина брала безпосередню участь. А завдяки необхідності «погодувати рибок», адже батьки не забували купува­ти доньці корм для рибок, дитячий садок став для неї надзвичайно привабливим місцем, куди дівчинка навіть поспішала.

Можливо, дитина мріє про хом'ячка чи «мале-е-нького» кро­лика, папужку тощо. Поговоріть із педагогами, а раптом улюблене звірятко в групі допоможе уникнути дитячих сліз, а морквинка чи торбинка з насінням у маленькій кишеньці зарадять труднощам адаптації.

Упродовж перших чотирьох-семи днів дитина спокійно зали­шалася в дитячому садку, а пізніше почала плакати, і дорослі ніяк не можуть втішити її.

Аналіз: Річ у тім, що впродовж перших днів перебування в ди­тячому садку дитина поспостерігала за тим, що відбувається нав­коло, і з'ясувала для себе кілька моментів. Насамперед вона заува­жила те, що дітей у дитячому садку багато, а дорослий лише один (на противагу ситуації в сім'ї, де вся увага дорослих спрямована на неї). Також дитина помітила, що дорослий не поспішає виконува­ти всі її прохання і забаганки, а до деяких із них ставиться взагалі негативно. А капризи і сльози, що спрацьовували вдома, у дитячому садку не «допомагають». Відтак поспостерігавши, що багато чого не співпадає з її очікуваннями, дитина заявляє, що дитячий садок їй не подобається!

Однак у такій ситуації дитина не винна, адже вона звикла, що її не лише годують, а й влаштовують цілу виставу, у якій беруть участь усі дорослі, які є вдома. Усі її бажання, прохання і забаганки близькі дорослі залюбки миттєво виконують. Отже, батькам варто подбати (і ліпше заздалегідь) про те, щоб будь-який режимний про­цес — годування, одягання, вкладання спати тощо — не перетво­рювався на театральну виставу. Розповідаючи про дитячий садок, важливо не описувати його як ідеальне місце. Дорослі мають сфор­мувати в дитини реалістичні уявлення про дитячий садок і перебу­вання в групі однолітків.

Малюку складно розлучатися саме з мамою чи бабусею. З інши­ми членами родини він прощається значно легше. Отже, варто по­міркувати, хто, власне, має вести малюка до дитячого садка?

Аналіз: Над запитанням, хто саме водитиме дитину в дитячий садок, батьки замислюються найменше. Зазвичай сина чи доньку в дитячий садок веде мати або ж той дорослий, який має змогу це робити, зважаючи на графік роботи. Однак варто пам'ятати про пев­ні правила.

Дитину до дитячого садка має вести той дорослий, від якого в неї найменша емоційна залежність, тобто дорослий, із яким їй буде легше прощатися. У кожній конкретній ситуації в цій позиції опиняються різні родичі, і мама не є винятком. Адже мама поспішає на роботу і, зціпивши зуби, залишає дитину в групі дитячого садка. А от бабуся-пенсіонерка зазвичай надзвичайно переймається пе­реживаннями улюбленої внучки. Вона легко піддається на сльози й плачі дитини (які в присутності мами перетворюються на зітхан­ня), може заплакати сама й, узявши дівчинку за руку, вже від дверей групи повернутися з нею додому. Обидві йтимуть щасливі.

В іншому випадку до дитячого садка сина вів тато. Дорогою вони обговорювали зустрічні автомобілі. Після таких «серйозних» і «дорослих» розмов плакати в дитячому садку було вже зовсім «несолідно». І хлопчик прощався з батьком по-дорослому — по-чоловічому потиснувши йому руку. Водночас він не забув прошепо­тіти татові, щоб той забрав його якомога раніше.

А в наступному прикладі саме тато не витримав слізного «кон­церту» сина (у присутності мами хлопчик не плакав). І після того, як у роздягальні групи він вже перевдяг хлопчика в шорти та шкар­петки (була зима), знову одягнув його в теплий одяг і повів із собою на роботу. Наступного разу батькові не вдалося спокійно прийти із сином навіть до будівлі дитячого садка. Зайшовши на територію закладу через хвіртку, він був змушений одразу ж вийти разом із си­ном, який голосно ремствував, через ворота. Надалі в дитячий садок хлопчика водила лише мати.

Інколи вихователі радять батькам залишити дитину, яка плаче. Однак це обурює батьків, і на основі цього вони часто роблять пе­редчасні висновки про жорсткість і черствість педагогів. Але їхній досвід здебільшого допомагає правильно оцінити ситуацію: чи сльози і плач є насправді проявом переживань і емоційного напру­ження дитини чи це «концерт» для однієї особи. За словами однієї мами, виконавши аналогічну рекомендацію ви­хователя, вона була надзвичайно здивована, що дитина затихла, щойно вона зачинила за собою двері: «Донька не лише перестала плакати, а начебто «вимкнулася».

Діти чудово розуміють, перед ким варто розігрувати трагедію, а перед ким можна лише «зганьбитися». Адже вони плачуть не про­сто так або ж від болю, страху тощо, а почасти для когось, очікуючи на відповідну реакцію. А якщо вона відсутня, то плакати немає сенсу.

Окрім того, батькам варто пам'ятати, що дитина бачить світ їхніми очима, відповідно вона переймає також їхнє ставлення до людей чи ситуацій. Тому батькам не слід проявляти своє незадо­волення вчинками педагогів чи поведінкою інших дітей у присут­ності своєї дитини. «Якщо мама вважає тьотю Надю поганою, чому я маю з нею залишатися» або ж «Чому я маю залишатися з тими хлопчаками, які постійно б'ються?!» — такі висновки дитина робить на основі висловлювань найрідніших людей, їхнього ставлення до тих чи тих ситуацій. А дорогою до дитячого садка батькам не вар­то концентруватися на вмовляннях, ліпше озирнутися навколо і побачити безліч цікавих речей, про які можна розмірковувати ра­зом із маленьким мрійником, фантазером, філософом.

Батькам варто пам'ятати: ранок їхньої дитини (її настрій, очікування, а також на­стрій батьків, їхня зацікавленість інтересами дитини) визначає весь її день у дитячому садку.

Насамкінець варто зауважити, що кожна дитина індивідуальна, відповідно має свої звички й уподобання, у кожної свій період адап­тації. Не існує абсолютних правил, якими можна керуватися щодо усіх дітей, окрім любові, терпіння і щирості близьких дорослих.      

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ОБІДАТИ В ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Щоб підтримати сили малюка та додатково не травмувати його вранці, протягом перших 1-2 тижнів годуйте дитину сніданком вдома і приводьте в групу перед початком занять. Тепер всім разом цікаво гратися, збиратися на прогулянку.

Поступово збільшуючи тривалість перебування малюка в групі, попередьте його, що прийдете після прогулянки і він має з усіма діт­ками повернутися в групу і там чекати на вас. Вихователь, безумовно, запропонує дитині сісти за стіл і пообідати. Вона спочатку відмовиться. Але ж: так смачно пахне, і діти їдять всі разом, та й сам малюк вже голодний. Тому, може, й без особливого настрою, але все ж присяде за стіл, з’їсть кілька ложок, а тут і мама прийшла. Вдома, у звичайній атмосфері, дитина спокійно пообідає і ляже відпочивати. Через день-два вихователь переконує: «Поки мами ще немає, сідай — поїж. Мама прийде — одразу забере!». Мама, прийшовши за дитиною і побачив­ши, що та їсть, має заспокоїти її, запевнити, що спокійно почекає. Малюк доїдає і весь час поглядає на маму або ж просить її догодувати. У цей важкий період вихователі не догодовують малят, лише у разі їх власного прохання, інакше дитина почне негативно реагувати на будь-яку пропозицію дорослого.

Дорослим досить важко зрозуміти, наскільки впливає на дитину зміна умов годування і зміна страв, що їй пропонуються. Умови году­вання вдома часто відрізняються від умов дитячого садка, де всі їдять одночасно і за столиком. А тому буде корисно, якщо дитина до вступу в дошкільний заклад матиме досвід харчування в громадському місці.

Якщо ваша дитина має алергічні реакції на якісь продукти харчу­вання, обов’язково повідомте про це вихователів. А спочатку поці­кавтеся меню, яке в кожному дошкільному закладі в обов’язковому порядку вивішують для батьків. У дитячому садку пропонують молочні й кисломолочні страви (зокрема, молочні каші, сир, кефір, йогурти, тощо), мед, рибу та інші продукти, яких деколи не сприймає організм конкретної дитини або ж які викликають у неї алергію. Якщо є певні проблеми з кишково-шлунковим трактом вашого малюка, поцікавтеся у районному управлінні освіти адресами санаторних дошкільних навчальних закладах, що мають гастроенте­рологічне спрямування, де зможуть забезпечити для нього відповідно до діагнозу дієт-стіл.

ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ СПАТИ В ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Особливу увагу в період адаптування малюка до дитячого садка варто приділити його сну. Проблема дитячого сну на цьому етапі розв’язується в останню чергу. Треба зробити все для того, щоб не порушувати сну дитини, щоб вона спала достатню кількість часу в спокійній, звичайній обстановці. Сон поновлює сили дитячого організму, працездатність нервових клітин. Виконує він і охоронну функцію під час перевтоми. От чому малюк прийде в групу тоді, як виспиться, спокійно поснідає. Тривалий сон і їжа в домашніх умо­вах — все це допоможе тендітному дитячому організму витримати навантаження. Нервову систему дитини варто оберігати змалку.

У жодному разі не можна ставити дитину перед фактом, що вона залишається в садку на сон. Спати в садку дитина має погодитися сама, а не бути примушеною — це ні до чого, крім загострення адаптацій­ного процесу, не призведе. Щодо прилучення малюка до денного сну у групі, — ви маєте керуватися таким правилом: заохотити, призвичаїти, а не зневолити! Прийшовши в групу після обіду, зверніть увагу дитини на те, що, як і вона, після обіду всі дітки лягають спати, запропонуйте подивитися, як вони готуються до сну, вкладаються в ліжечка, запитай­те, а на якому хотіла б спати вона. Якщо дитина вибрала собі ліжечко, запропонуйте їй поспати разом з дітьми або, принаймні, полежати в ньому, запевніть її, що ви залишаєтесь і посидите поруч. Якщо ваш малюк погодився — це чудово, а якщо ні, то не наполягайте. Він ще не звик до оточення настільки, щоб залишитися в садку на денний сон.

Інколи буває, що малюк погоджується залишитися спати в дитячому садку вже на другий-третій день і сам за дітками йде у спальню. Проте, як правило, це омана. Загальна зацікавленість малюка новим життям, яка з’являється завдяки грамотно вибудуваній роботі батьків та вихо­вателів щодо пом’якшення адаптації, приводить до того, що дитина на такому емоційному підйомі справді погоджується спати в садку. Проте батькам варто бути насторожі і, підтримавши такий вибір своєї дитини, залишитися в групі, щоб за першої ж потреби — засмученого чи розгубленого личка, її згадувань про тата, маму чи домівку — піді­йти до дитини і, схваливши її поведінку (залишилася спати в групі) та побажавши іншим діткам солодких снів, забрати додому.

А далі не дивуйтесь, якщо на ваше запитання-здивування-схвалення «Ти сьогодні спав у садку!?» малюк відповість, що це зовсім не так: «Я відпочивав (або «лежав»), а не спав!» Саме відпочивати запрошу­ють новачків майже всі вихователі, ще й наголошують, що «спати він не буде в жодному разі, а просто полежить в ліжечку і навіть очки не заплющуватиме». Вони залишають за малюком право «спати» у звич­них умовах, при мамі. Навіть якщо дитина протягом дня і не плакала, не згадувала маму та близьких дорослих, то в години денного сну вона згадує їх, проситься додому, позаяк ситуація усамітнення нагадує, що її залишили саму серед чужих людей. І знову з’являються сльози, що ще більше напружує дитячу нервову систему. А брак повноцін­ного денного сну не дає можливості організму відновити свої сили. Це підсилює напруження і негативне ставлення до людей і до середови­ща в дитячому садку. А тому вихователі вдаються до певних хитрощів. А маленька стомлена дитина і незчується як засинає.

Пам’ятайте про те, що тільки повноцінний сон поновлює сили дитини і захищає її нервову систему від перевтоми. Тому забезпечте малюкові комфортні умови для сну

#”2”