Хто має право забирати дитину із дитячого садка?

ХТО НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДИТИНУ?

Тільки батьки та особи, що їх замінюють,

несуть відповідальність за дитину
 

       Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (зі змінами, далі – Сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (зі змінами, далі – Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до Закону № 2402.

      У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти забезпечує цілісний розвиток дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

      Тобто вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо. Отже, відповідальність за безпеку дитини під час її перебування у закладі освіти - несе сам заклад.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

ХТО МОЖЕ ЗАБИРАТИ ДИТИНУ З САДКА, ОКРІМ БАТЬКІВ?

Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб

      У Сімейному кодексі (ч.2 ст.151) йде мова про те, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Тому, за потреби, дитину із закладу дошкільної освіти можуть забирати інші особи.
       У цьому випадку батьки мають написати на ім’я директора відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного закладу. На підставі цієї заяви керівник закладу освіти дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину із ЗДО забирали інші особи (за наявності у них документів, що посвідчують їх особу).

ЧИ МОЖУТЬ ДИТИНУ ЗАБИРАТИ СТАРШІ БРАТ ЧИ СЕСТРА?

Тільки повнолітнім вихователь має право передавати дитину

      Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (зі змінами, далі – Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

      Забирати із закладу дошкільної освіти своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Зазначені вище норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та закладу дошкільної освіти за навчання дітей, збереження їх життя та здоров’я тощо. Відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років). Якщо малолітню дитину із садочка забирає старший брат чи сестра, які не досягли повноліття, вони самі ще є дітьми. Батьки зобов’язані виконувати зазначені вище норми по відношенню до обох своїх дітей.

      Якщо неповнолітня дитина забирає з садочка маленьких братика/сестричку, батьки, вихователі та керівник закладу, даючи згоду на такі дії, наражають на небезпеку обох дітей. 3 огляду на це, забирати із закладу дошкільної освіти своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Батьки або особи, що за їх дорученням приводять дитину до дошкільного закладу, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ЗДО, який приймає дітей у цей час. Неприпустимо відправляти дитину в заклад дошкільної освіти, без супроводу дорослого.

         У вихованні своїх молодших сестер та братів мають право брати участь тільки повнолітні особи (ст. 259 Сімейного кодексу).

Увечері вихователь зобов’язаний передати дитину батькам

або іншій особі, що прийшла за їх дорученням.

Вихователь не має права віддавати дітей із ЗДО

НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ,

БАТЬКАМ У НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ

Розлучені батьки, що мають судові спори по дитині,

повинні попередити керівника закладу дошкільної освіти

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Стаття 159 Сімейного кодексу України передбачає вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, зокрема:

           1.      Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

        2.      Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. {Абзац перший частини другої статті 159 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009} В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. {Частину другу статті 159 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1397-VI від 21.05.2009}

            3.      За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Джерела: Педрада, Сторінка вихователя-методиста